Osoby, które uciekając przed wojną w Ukrainie wjechały na terytorium Polski mogą przebywać tutaj legalnie przez 90 dni nie podejmując żadnych czynności urzędowych[1]. Istnieje także możliwość przedłużenia tego okresu poprzez złożenie stosownego wniosku przed jego upływem o kolejne 90 dni[2]. Jeżeli jednak planują pozostać w Polsce dłużej, konieczne jest dokonanie legalizacji pobytu poprzez (i) uzyskanie tzw. ochrony tymczasowej lub (ii) uzyskanie pozwolenia na pobyt czasowy lub (iii) uzyskanie statusu uchodźcy. Najkorzystniejszą, najszybszą i wymagającą najmniej formalności ochronę daje wskazana w pkt (i) ochrona tymczasowa. Z kolei najmniej korzystne będzie uzyskanie statusu uchodźcy. Ponadto złożenie wniosku o udzielenie statusu uchodźcy wyklucza możliwość legalizacji pobytu na podstawie Specustawy (wniosek można wycofać).
[1] Wynika to z faktu, że Ukraina jest wymieniona w załączniku II do rozporządzenia (UE) 2018/1806 i obywatele Ukrainy są zwolnieni z wymogu posiadania wizy podczas przekraczania granic zewnętrznych państw członkowskich, gdy ich pobyt nie przekracza 90 dni w ciągu każdego 180-dniowego okresu.
[2] Art. 300 ustawy o cudzoziemcach: Wojewoda właściwy ze względu na miejsce pobytu cudzoziemca, który przebywa na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej na podstawie umowy międzynarodowej o zniesieniu obowiązku wizowego lub wobec którego stosuje się częściowe lub całkowite zniesienie obowiązku wizowego, zgodnie z rozporządzeniem Rady (WE) nr 539/2001 z dnia 15 marca 2001 r. wymieniającym państwa trzecie, których obywatele muszą posiadać wizy podczas przekraczania granic zewnętrznych, oraz te, których obywatele są zwolnieni z tego wymogu, może przedłużyć w uzasadnionych przypadkach okres pobytu tego cudzoziemca na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej o kolejne 90 dni, jeżeli możliwość taka jest przewidziana w umowie o zniesieniu obowiązku wizowego;
Люди, які втекли від війни в Україні та потрапили на територію Польщі, можуть перебувати тут на законних підставах 90 днів без будь-яких офіційних дій[1]. Також можливе продовження цього терміну шляхом подання відповідної заяви перед її закінченням ще на 90 днів[2]. Однак, якщо вони планують залишатися в Польщі довше, необхідно легалізувати перебування, (i) отримавши т. зв. тимчасовий захист або (ii) отримання дозволу на тимчасове проживання або (iii) отримання статусу біженця. Найвигіднішим, найшвидшим, а також захистом з найменшими формальностями є тимчасовий захист, зазначений у пункті (i). Тоді як, отримання статусу біженця буде найменш вигідним. Крім того, подача заяви про надання статусу біженця виключає можливість легалізації перебування на підставі Спеціального закону (заявy можна відкликати).
[1]Це пояснюється тим, що Україна внесена до Додатку ІІ до Регламенту (ЄС) 2018/1806, а громадяни України звільняються від візового обов’язку під час перетину зовнішніх кордонів держав-членів, якщо їхнє перебування не перевищує 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду.
[2]Ст. 300 Закону про іноземців: Воєвода, відповідальний за місцем перебування іноземця, який перебуває на території Республіки Польща на підставі міжнародної угоди про скасування візової вимоги або якому частково або повністю скасування візової вимоги застосовується відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 539/2001 від 15 березня 2001 року, де перераховано треті країни, чиї громадяни повинні мати візи під час перетину зовнішніх кордонів, і ті, чиї громадяни звільнені від цієї вимоги, можуть у в обґрунтованих випадках продовжити термін перебування цього іноземця на території Республіки Польща ще на 90 днів, якщо така можливість передбачена договором про безвізовий режим;
Ochrona Tymczasowa według prawa Unii Europejskiej
Wobec wojny w Ukrainie Rada Unii Europejskiej decyzją wykonawczą z 4.03.2022[1] uruchomiła rozwiązanie polegające na udzieleniu tymczasowej ochrony osobom uciekającym z Ukrainy na następujących zasadach:
Czym jest ochrona tymczasowa?
Tymczasowa ochrona pozwala na szybkie zalegalizowanie pobytu osób uciekających z Ukrainy w dowolnie wybranym kraju członkowskim Unii Europejskiej niezależenie od tego, która granica którego państwa i Ukrainy została przekroczona i przez ile krajów dana osoba podróżowała.
Przykłady:
- Osoba, która dotarła do Polski przez inne kraje, np. Węgry, może złożyć wniosek o ochronę tymczasową w Polsce, jeżeli decyduje się tu pozostać.
- Osoba, która przekroczyła granicę Ukraińsko – Polską, ale zdecydowała się jechać dalej, np., do Niemiec, może złożyć wniosek o ochronę tymczasową w Niemczech.
Procedury ochrony tymczasowej nie należy mylić z procedurą przyznania statusu uchodźcy, która uregulowana jest innymi przypisami i jest bardziej skomplikowana oraz długotrwała[2]!
[1] Decyzja wykonawcza Rady (UE) 2022/382 z dnia 4 marca 2022 r. stwierdzająca istnienie masowego napływu wysiedleńców z Ukrainy w rozumieniu art. 5 dyrektywy 2001/55/WE i skutkująca wprowadzeniem tymczasowej ochrony.
[2] Tzw. rozporządzenie Dublin III, (rozporządzenie Parlamentu Europejskiego i Rady (UE) nr 604/2013 z dnia 26 czerwca 2013 r. w sprawie ustanowienia kryteriów i mechanizmów ustalania państwa członkowskiego odpowiedzialnego za rozpatrzenie wniosku o udzielenie ochrony międzynarodowej złożonego w jednym z państw członkowskich przez obywatela państwa trzeciego lub bezpaństwowca);
Dyrektywa Parlamentu Europejskiego i Rady 2011/95/UE z dnia 13 grudnia 2011 r. w sprawie norm dotyczących kwalifikowania obywateli państw trzecich lub bezpaństwowców jako beneficjentów ochrony międzynarodowej, jednolitego statusu uchodźców lub osób kwalifikujących się do otrzymania ochrony uzupełniającej oraz zakresu udzielanej ochrony; Dyrektywa Parlamentu Europejskiego i Rady 2013/32/UE z dnia 26 czerwca 2013 r. w sprawie wspólnych procedur udzielania i cofania ochrony międzynarodowej; Ustawa z dnia 13 czerwca 2003 r. o udzielaniu cudzoziemcom ochrony na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej (tj. Dz.U. z 2021 r. poz.1108)
OCHRONA
Ile czasu trwa tymczasowa ochrona?
Podstawowy okres ochrony wynosi 1 rok. Przed upływem roku można starać się o jej przedłużenie maksymalnie do 2 lat łącznie.
Co daje tymczasowa ochrona?
Poniżej przedstawiony jest minimalny obowiązkowy zakres ochrony udzielanej przez państwa członkowskie UE. Każde Państwo może jednak przyznać ochronę szerszą.
1. Dokumenty pobytowe | Wydanie dokumentów pobytowych na cały okres trwania tymczasowej ochrony (np. zezwolenie na pobyt czasowy i kartę pobytu). |
2. Wizy | Wydanie wizy (łącznie z wizami tranzytowymi) przy ograniczeniu formalności i kosztów do minimum. |
3. Informacje na temat ochrony | Udzielenie niezbędnych informacji w zrozumiałym dla danej osoby języku. |
4. Podejmowanie działalności zarobkowej | Wydanie zezwolenia na pracę oraz umożliwienie edukacji. Obejmuje to także stosowanie regulacji dotyczących wynagrodzenia, dostępu do systemu zabezpieczenia społecznego oraz innych warunków pracy i zatrudnienia. |
5. Zakwaterowanie i pomoc społeczna | Udzielenie dostępu do zakwaterowania, pomocy społecznej i uzyskania środków do życia (jeżeli dana osoba nie posiada wystarczających środków), jak również do opieki medycznej. |
6. Edukacja | Udzielenie dostępu do edukacji na takich samych warunkach, jakie mają obywatele przyjmującego Państwa Członkowskiego osobom w wieku poniżej 18 lat. |
7. Ochrona dzieci | Państwa Członkowskie podejmują środki w celu zapewnienia niezbędnej ochrony małoletnich pozbawionych opieki korzystających z tymczasowej ochrony ze strony kuratora lub ze strony przedstawiciela organizacji, która zajmuje się opieką i ochroną małoletnich, lub ze strony innych właściwych przedstawicieli. |
Kto jest uprawniony do skorzystania z tymczasowej ochrony?
Decyzja Rady Unii Europejskiej nie wprowadza ograniczenia związanego z koniecznością bezpośredniego wjazdu na terytorium danego Państwa Członkowskiego. Osoby mogące korzystać z ochrony to:
Obywatele Ukrainy zamieszkali w Ukrainie przed dniem 24 lutego 2022 r.
Obywatele państw trzecich i bezpaństwowcy, którzy przed dniem 24 lutego 2022 r. korzystali z ochrony międzynarodowej lub równoważnej ochrony krajowej w Ukrainie.
Członkowie rodzin osób ze wskazanych dwóch kategorii.
Obywatele państw trzecich i bezpaństwowcy, którzy przed dniem 24 lutego 2022 r. legalnie przebywali w Ukrainie i nie są w stanie bezpiecznie powrócić do kraju pochodzenia. pochodzenia
Ochrona tymczasowa według prawa Polskiego
W Polsce nie wykształciła się jeszcze praktyka dotycząca stosowania ochrony tymczasowej. Każde Państwo Członkowskie Unii Europejskie powinno wprowadzić własne regulacje i procedury, na podstawie których możliwe będzie objęcie ww. osób ochroną tymczasową.
Czy w Polsce uchwalone zostały przepisy krajowe umożliwiające w praktyce objęcie ochroną tymczasową osób uciekających z Ukrainy?
9 marca 2022 r. Sejm przyjął projekt specustawy, mający na celu pomoc obywatelom Ukrainy przybywającym bezpośrednio do Polski. Ustawa musi zostać jeszcze przyjęta przez Senat oraz musi zostać podpisana przez Prezydenta, a zatem jeszcze nie obowiązuje.
Niniejsza informacja została opracowana na podstawie projektu specustawy aktualnego na dzień 10 marca 2022 r. W toku dalszych prac w Parlamencie poszczególne jej zapisy mogą ulec zmianie, na co należy zwrócić uwagę.
Kto może zalegalizować pobyt w Polsce na podstawie specustawy?
* Karta Polaka to dokument potwierdzający związek jej posiadacza z Narodem Polskim. Może być przyznana m.in. osobom, które mają polskich przodków lub mającym potwierdzone związki z polską kulturą czy tradycją. Co do zasady jest ważna 10 lat od przyznania (z możliwością przedłużenia).
Specustawa wprowadza więc dwa ograniczenia w zakresie legalizacji pobytu:
- wymóg posiadania ukraińskiego obywatelstwa przez dane osoby (status osób nieposiadających ukraińskiego obywatelstwa, a uciekających z Ukrainy do Polski nie został uregulowany, co oznacza, że nie mogą one zalegalizować swojego pobytu na podstawie specustawy),
- wymóg wjechania na terytorium Polski bezpośrednio z Ukrainy (specustawa nie obejmuje wjazdu pośredniego – poprzez terytorium innego państwa, np. z Ukrainy do Węgier, z Węgier do Polski).
Wyjątek stanowią osoby posiadające Kartę Polaka oraz małżonkowie obywateli Ukrainy, którzy wjechali bezpośrednio do Polski.
Procedura legalizacyjna krok po kroku
1. Jaki pobyt może zostać zalegalizowany? |
| Zalegalizować można pobyt, jeśli wjazd nastąpił od 24 lutego 2022 r. do dnia, który zostanie wyznaczony dopiero po uchwaleniu specustawy. Legalny będzie także pobyt dziecka urodzonego w Polsce prze okres w jakim legalny jest pobyt matki. Uprawnienie do legalnego pobytu wygasa w przypadku wyjazdu z Polski na okres ponad 1 miesiąca. |
2. Jakie formalności należy |
| Konieczna jest rejestracja wjazdu: |
3. O czym należy wiedzieć przy wypełnianiu wniosku |
| – wzór wniosku o nadanie numeru PESEL będzie opublikowany w Biuletynie Informacji Publicznej Ministerstwa Cyfryzacji; |
4.Na jak długo |
| 18 miesięcy licząc od dnia 24 lutego 2022 r., tj. do dnia 24 sierpnia 2023 r. |
5. Jak złożyć wniosek o wydanie zezwolenia na pobyt czasowy? |
| – Wniosek należy złożyć do wojewody właściwego ze względu na miejsce pobytu obywatela Ukrainy (np. osoby przebywające w Warszawie będą składały wniosek do wojewody mazowieckiego, a osoby przebywające w Krakowie – do wojewody małopolskiego). |
6. Jak długo obowiązuje zezwolenie na pobyt czasowy |
| Zezwolenie na pobyt czasowy obowiązuje przez 3 lata od daty jego wydania. Pozwala ono zarówno na pobyt, jak i na wykonywanie pracy na terytorium Polski bez konieczności posiadania zezwolenia na pracę. |
Decyzja Rady Unii Europejskiej a regulacje polskie
Obecna wersja projektu Specustawy jest niezgodna z decyzją wykonawczą Rady Unii Europejskiej ponieważ ogranicza krąg osób uprawnionych do legalizacji Pobytu w Polsce do obywateli Ukrainy, którzy wjechali bezpośrednio do Polski. Specustawa nie została jeszcze uchwalona przed Senat i nie została podpisana przez Prezydenta, a zatem istnieje ciągle szansa, że ograniczenie to zostanie usunięte.
Co więcej, Specustawa jest niezgodna z obowiązującą dotychczas w Polsce ustawą o udzielaniu cudzoziemcom ochrony na terenie RP[1]. Zgodnie z art. 106 tej ustawy „Cudzoziemcom masowo przybywającym do Rzeczypospolitej Polskiej, którzy opuścili swój kraj pochodzenia lub określony obszar geograficzny, z powodu obcej inwazji, wojny, wojny domowej, konfliktów etnicznych lub rażących naruszeń praw człowieka, można udzielić ochrony czasowej na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej bez względu na to, czy ich przybycie miało charakter spontaniczny, czy też było wynikiem pomocy udzielonej im przez Rzeczpospolitą Polską lub społeczność międzynarodową.”
Ponadto zgodnie z art. 107 ww. ustawy „ochrony czasowej udziela się na podstawie i w granicach określonych w decyzji Rady Unii Europejskiej, przez okres określony każdorazowo w tej decyzji”.
W konsekwencji, jeżeli Polska zdecyduje się na udzielanie ochrony Ukraińcom w trybie ww. ustawy, powinna udzielać je wszystkim objętym decyzją Rady UE (a zatem również tym, którzy wjechali do Polski przez terytorium innego państwa albo nie posiadają obywatelstwa ukraińskiego).
W sytuacji, gdyby uchwalona została Specustawa w jej obecnym brzmieniu, osobom, które uciekły przed wojną w Ukrainie do Polski, a które nie są obywatelami Ukrainy lub które wjechały do Polski przez inne kraje, pozostaną następujące działania:
- Złożenie wniosku o ochronę w trybie art. 106 ustawy o udzielaniu cudzoziemcom ochrony na terenie RP (Polska nie musi tej ochrony udzielić, jednocześnie w chwili obecnej wobec braku specustawy jest to jedyna krajowa podstawa prawna, która uprawnia do wystąpienia o ochronę tymczasową);
- Złożenie wniosku o ochronę w innym Państwie Członkowskim Unii Europejskiej, którego przepisy są zgodne z Decyzją Rady Unii Europejskiej;
- Dochodzenie w Polsce swoich praw bezpośrednio na podstawie Decyzji Rady Unii Europejskiej, najprawdopodobniej na drodze sądowej, co oczywiście będzie czasochłonne (tego typu decyzje Rady UE obowiązują wprost i nie wymagają implementacji, niemniej jednak powinny istnieć procedury krajowe, które umożliwiają działanie urzędom);
- Złożenie wniosku o pobyt czasowy (max. 3 lata)[2] lub pobyt czasowy i pracę[3] oraz uzyskanie karty pobytu na podstawie ustawy o cudzoziemcach (konieczne spełnienie licznych warunków np. posiadania środków na utrzymanie czy ubezpieczenia zdrowotnego);
- Złożenie wniosku o udzielenie zgody na pobyt ze względów humanitarnych (jeżeli powrót do kraju zagraża życiu)[4].
- Złożenie wniosku o uzyskanie statusu uchodźcy na podstawie ustawy o udzielaniu cudzoziemcom ochrony na terenie RP[5] (konieczne oddanie paszportu do depozytu na czas postępowania, brak możliwości pracy w okresie postępowania (do 6 miesięcy).
Ponadto zgodnie z art. 15 z(1) ustawy COVID cudzoziemca, który po dniu ogłoszenia epidemii COVID przebywał na terytorium Polski, jego pobyt uważa się za legalny do upływu 30 dnia następującego po dniu odwołania stanu epidemii.
Osoba do kontaktu:
Agnieszka Ferek
660 468 864 (porady bezpłatne)
[1] ustawa z dnia 13 czerwca 2003 r. o udzielaniu cudzoziemcom ochrony na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej (tj. Dz.U. z 2021 r. poz.1108
[2] Art. 98 ustawy z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach (tj. DzU.z 2021 r. poz.2354)
[3] Art. 114 ustawy z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach (tj. DzU.z 2021 r. poz.2354)
[4] Art.348 ustawy z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach (tj. DzU.z 2021 r. poz.2354)
[5] Art. 13 i n. ustawy z dnia 13 czerwca 2003 r. o udzielaniu cudzoziemcom ochrony na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej (tj. Dz.U. z 2021 r. poz.1108
Тимчасовий захист відповідно до законодавства Європейського Союзу
З огляду на війну в Україні, Рада Європейського Союзу своїм виконавчим рішенням від 4.03.2022[1] впровадила рішення, яке полягає у наданні тимчасового захисту особам, які втікають з України, на таких принципах::
Чим є тимчасовий захист?
Тимчасовий захист дозволяє швидко легалізувати перебування людей, які втікають з України, в будь-якій державі-члені Європейського Союзу, незалежно від того, який кордон якої країни з Україною було перетнуто та скількома країнами особа подорожувала.
Приклади:
- Особа, яка прибула до Польщі через інші країни, наприклад, Угорщину, може подати заяву на тимчасовий захист у Польщі, якщо вирішить залишитися тут.
- Особа, яка перетнула українсько-польський кордон, але вирішила поїхати далі, наприклад, до Німеччини, може подати заяву на тимчасовий захист у Німеччині.
Процедуру тимчасового захисту не слід плутати з процедурою надання статусу біженця, яка регулюється іншими законами і є складнішою та тривалішою [2]!
[1]Виконавче рішення Ради (ЄС) 2022/382 від 4 березня 2022 r. про наявність масового переміщення переселенців з України в розумінні ст. 5 директиви 2001/55/WE і призводить до введення тимчасової охорони.
[2] Tак зване розпорядження Дублін III, (розпорядження Європейського Парламенту і Ради 604/2013 від 26 червня 2013 року про встановлення критеріїв та механізмів для визначення держави-члена, який буде відповідати за розгляд заяви про міжнародний захист, поданої в одній із держав-членів громадянином третьої країни або особою без громадянства);
Директива 2011/95 / ЄС Європейського парламенту та Ради від 13 грудня 2011 року про стандарти кваліфікації громадян третіх країн або осіб без громадянства як бенефіціарів міжнародного захисту, для єдиного статусу біженців або осіб, які мають право на додатковий захист, а також для обсягу наданої охорони;
Директива 2013/32 / ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2013 р. про спільні процедури надання та зняття міжнародного захисту;
Закон від 13 червня 2003 року про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща (тобто Журнал законів від 2021 року, ст. 1108).
захист
Скільки триває тимчасовий захист?
Основний термін охорони – 1 рік. До кінця року ви можете подати заявку на його продовження максимум на 2 роки в цілому.
Що дає вам тимчасовий захист?
Нижче наведено мінімальний обов’язковий обсяг захисту, наданий державами-членами ЄС. Проте кожна держава може надати більш широкий захист.
1. Документи на проживання | Видача документів на проживання на весь період тимчасового захисту (наприклад, посвідки на тимчасове проживання та карти на проживання). |
2. Візи | Видача візи (у тому числі транзитної) зі скороченням формальностей і витрат до мінімуму. |
3. Інформація на тему охорони | Надання необхідної інформації зрозумілою для даної людини мовою. |
4. Діяльність заробкова | Видача дозволу на роботу та навчання. Це також включає застосування нормативно-правових актів про оплату праці, доступ до системи соціального забезпечення та інших варунків праці та зайнятості. |
5. Проживання та соціальна допомога | Забезпечення доступу до житла, соціальної допомоги та засобів до існування (якщо особа не має достатніх ресурсів), а також до медичної допомоги. |
6. Навчання | Надання доступу до освіти на тих самих умовах, що й громадянам приймаючої держави-члена в віці до 18 років. |
7. Охорона дітей | Держави-члени вживають заходів для забезпечення необхідного захисту неповнолітніх без супроводу, які користуються тимчасовим захистом зі сторони куратора або представника організації, яка займається опікою та захистом неповнолітніх, або інших відповідних представників. |
Хто має право на тимчасовий захист?
Рішення Ради Європейського Союзу не вводить жодних обмежень, пов’язаних з необхідністю прямого в’їзду на територію даної держави-члена. Люди, які можуть користатися з захисту то:
Громадяни України проживали в Україні до 24 лютого 2022 року.
Громадяни третіх країн та особи без громадянства, які мали право на міжнародний захист або еквівалентний національний захист в Україні до 24 лютого 2022 року.
Члени родин людей з двох вказаних категорій.
Громадяни третіх країн та особи без громадянства, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року і не можуть безпечно повернутися до країни походження.
Тимчасовий захист згідно з польським законодавством
Практика застосування
тимчасового захисту в Польщі ще не склалася. Кожна держава-член Європейського
Союзу має запровадити власні правила та процедури, на основі яких можна буде
охопити вищезгаданих осіб тимчасовою охороною.
Чи прийнято
в Польщі якісь внутрішньодержавні норми, які дозволяли б особам, які тікають з
України, отримувати тимчасовий захист?
9 березня
2022 року Сейм ухвалив проєкт спеціального закону, спрямованого на
допомогу українським громадянам, які прямують до Польщі. Закон ще має бути прийнятий Сенатом і підписаний Президентом, тому він
ще не набув чинності.
Дана
інформація підготовлена на підставі проєкту спеціального закону,
чинного станом на 10 березня 2022 року. У
ході подальшої роботи в Парламенті окремі його положення можуть змінюватися, на
що слід звернути увагу.
Хто може легалізувати перебування в Польщі на підставі спеціального закону?
* Карта поляка – це документ, що підтверджує зв’язок власника з польським народом. Він може бути присуджений, серед іншого, особам, які мають польських предків або які підтвердили зв’язки з польською культурою чи традицією. Як правило, вона є дійсною протягом 10 років з дати надання (з можливістю продовження).
Тому спеціальний закон вводить два обмеження щодо легалізації перебування:
- вимога щодо громадянства України для зацікавлених осіб (не врегульовано статус осіб, які не мають громадянства України та втікають з України до Польщі, а це означає, що вони не можуть легалізувати своє перебування на підставі спеціального акту),
- вимога в’їзду на територію Польщі безпосередньо з України (спеціальний акт не включає непрямий в’їзд – через територію іншої держави, наприклад, з України в Угорщину, з Угорщини в Польщу).
Виняток становлять особи з Картою поляка та подружжя громадян України, які безпосередньо в’їхали до Польщі.
Процедура легалізації по кроку
1. Який вид перебування може бути легалізований? |
| Узаконити своє перебування можна, якщо в’їзд відбувся з 24 лютого 2022 року до дати, яка буде встановлена лише після прийняття спеціального закону. Легальним буде також перебування дитини, народженої в Польщі, протягом періоду коли перебування матері легалізоване. Право на законне перебування втрачає силу у разі виїзду з Польщі на термін більше ніж на 1 місяць. |
2. Які формальності необхідно виконати в першу чергу? |
| Обов’язковою є реєстрація в’їзду: – начальником прикордонної застави під час прикордонного контролю, або – шляхом подання заяви до комунального органу про присвоєння номера PESEL. Кінцевий термін подання заяви – 60 днів з моменту в’їзду в Польщу. Щодо особи, яка не має повної дієздатності, заяву подає законний представник. У разі дитини заяву подає особа, яка фактично здійснює опіку над дитиною. |
3. Що потрібно знати, заповнюючи заявку на номер PESEL та реєстрацію? |
| – зразок заявки на номер PESEL буде опубліковано в Biuletynie Informacji Publicznej Ministerstwa Cyfryzacji; – до заявки слід додати фото; – в особи, яка подає заявку, будуть зняті відбитки пальців (не стосується дітей до 12 років та осіб, які фізично не можуть це зробити); – номер PESEL буде видано після встановлення особи на підставі наявних (у тому числі недійсних) документів, таких як паспорт, посвідчення особи, а також посвідчення поляка чи водійське посвідчення, а у випадку дітей, також народження. сертифікат. |
4. Як довго відбувається легалізація? |
| 18 місяців від дня 24 лютого 2022 року, тобто до 24 серпня 2023 року. |
5. Як подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання? |
| – Заяву треба подавати до воєводи, компетентного за місцем проживання громадянина України (наприклад, особи, які перебувають у Варшаві, подають заяву до Мазовецького воєводи, а особи, які перебувають у Кракові – до Малопольського воєводи). – Заява має бути подана в період від закінчення 9 місяців від дати в’їзду до 24 серпня 2023 року (наприклад, якщо особа прибула до Польщі 24 лютого 2022 року, вона може подати заяву протягом періоду з 25 листопада 2022 р. до 24 серпня 2023 р.; а якщо вона прибуде до Польщі 7 квітня 2022 р., кінцевий термін подання заявки почнеться 8 січня 2023 р., а також закінчиться 24 серпня 2023 р.). – Громадянин України, якому надано дозвіл на тимчасове проживання, має право працювати на території Польщі без дозволу на роботу. |
6. Який термін дії посвідки на тимчасове проживання і на що вона дозволяє |
| Посвідка на тимчасове проживання дійсна протягом 3 років з дня її видачі. Це дозволяє вам як перебувати, так і працювати на території Польщі без необхідності отримання дозволу на роботу. |
Актуальна версія проєкту Спеціального закону суперечить виконавчому рішенню Ради Європейського Союзу, оскільки обмежує коло осіб, уповноважених легалізувати перебування в Польщі, громадянами України, які в’їхали в Польщу безпосередньо. Спеціальний акт ще не прийнятий Сенатом і не підписаний президентом, тож є шанс, що це обмеження буде знято.
Крім того, Спеціальний закон суперечить польському закону про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща. Відповідно до ст. 106 цього закону „Іноземцям, які прибувають у великій кількості до Республіки Польща, які покинули країну походження або певний географічний район через іноземне вторгнення, війну, громадянську війну, етнічні конфлікти чи грубі порушення прав людини, може бути надано тимчасовий захист на території Республіки Польща, незалежно від того, чи було їхнє прибуття спонтанним чи результатом допомоги, наданої їм Республікою Польща чи міжнародною спільнотою.”
Крім того, відповідно до ст. 107 вищевказаного закону „тимчасовий захист надається на підставі та в межах, визначених у рішенні Ради Європейського Союзу, на строк, що кожного разу зазначений у цьому рішенні”.
Отже, якщо Польща вирішить надати захист українцям за вищезгаданою процедурою, Закон, має надати їх усім, на кого поширюється дія рішення Ради ЄС (а отже, і тим, хто в’їхав у Польщу через територію іншої держави або не має українського громадянства).
У ситуації, якщо буде прийнятий Спеціальний закон у його нинішній редакції, для осіб, які втекли до Польщі від війни в Україні та не є громадянами України або в’їхали до Польщі через інші країни, залишаться такі дії:
- Подання заяви про захист відповідно до ст. 106 Закону про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща (Польща не зобов’язана надавати цей захист водночас, через відсутність спеціального акту, це єдина національна правова підстава, яка дає право їм подати заяву про тимчасовий захист);
- Подання заяви про захист в іншій державі-члені Європейського Союзу, положення якої узгоджені з Рішенням Ради Європейського Союзу;
- Відстоювання своїх прав у Польщі безпосередньо на підставі рішення Ради Європейського Союзу, швидше за все, в судовому порядку, що, звісно, забере багато часу (такі рішення Ради ЄС прямо зобов’язують і не вимагають виконання, але повинні існувати національні процедури, які дозволяють інстанціям діяти);
- Подача заяви на тимчасове проживання (максимум 3 роки)[1] або тимчасове проживання та роботу[2] та отримання карти на проживання згідно з Законом про іноземців (повинні бути виконані численні умови, наприклад, наявність коштів на утримання або медичне страхування);
- Подача заяви про дозвіл на проживання з гуманітарних міркувань (якщо повернення в країну є небезпечним для життя)[3].
- Подання заяви про надання статусу біженця відповідно до Закону про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща [4](необхідно здати паспорт на час розгляду справи, немає можливості працювати під час провадження (до 6 місяців).
Крім того, відповідно до ст. 15 (1) Закону про COVID, іноземця, який залишився в Польщі після оголошення епідемії COVID, його перебування вважається законним протягом 30 днів від дати скасування епідемії.
Контактна особа:
Агнешка Ферек 660 468 864
(безкоштовні консультації)
[1] Ст. 98 закону від 12 грудня 2013 р. o іноземцях (tj. DzU.z 2021 r. poz.2354)
[2] Ст. 114 закону від 12 грудня 2013 р. o іноземцях (tj. DzU.z 2021 r. poz.2354)
[3] Ст.348 закону від 12 грудня 2013 р. o іноземцях (tj. DzU.z 2021 r. poz.2354)
[4] Ст. 13 та наступні закони від 13 червня 2003 р. про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща (tj. Dz.U. z 2021 r. poz.1108
